The purpose of this research is to examine the notion of salesperson moral identity as a prosocial individual trait and its associated effects on customer and coworker relationships. In addition, this study examines the underlying processes in which these effects occur as well as the moderating role of internal competitive climate. Our empirical investigation of business-to-business (B2B) sales professionals reveals that moral identity has both direct and indirect effects on a salesperson’s customer- and team-directed outcomes. Specifically, our results demonstrate that (...) salesperson moral identity positively affects both salesperson-customer identification and organizational identification, which, in turn, impact customer service provision and teamwork. Our findings also indicate that internal competitive climate exacerbates the positive effects of salesperson moral identity on customer service provision and teamwork. (shrink)

Elgin offers an influential and far-reaching challenge to veritism. She takes scientific understanding to be non-factive and maintains that there are epistemically useful falsehoods that figure ineliminably in scientific understanding and whose falsehood is no epistemic defect. Veritism, she argues, cannot account for these facts. This paper argues that while Elgin rightly draws attention to several features of epistemic practices frequently neglected by veritists, veritists have numerous plausible ways of responding to her arguments. In particular, it is not clear that (...) false propositional commitments figure ineliminably in understanding in the manner supposed by Elgin. Moreover, even if scientific understanding were non-factive and false propositional commitments did figure ineliminably in understanding, the veritist can account for this in several ways without thereby abandoning veritism. (shrink)

This paper examines the Stoic account of apprehension (κατάληψις) (a cognitive achievement similar to how we typically view knowledge). Following a seminal article by Michael Frede (1983), it is widely thought that the Stoics maintained a purely externalist causal account of apprehension wherein one may apprehend only if one stands in an appropriate causal relation to the object apprehended. An important but unanswered challenge to this view has been offered by David Sedley (2002) who offers reasons to suppose that the (...) Stoics (or at least Zeno, the founder of the Stoa) did not make such a causal stipulation. I offer a defence of the traditional, causal reading against the challenges raised by Sedley but also argue, against the traditional view, that the Stoic account incorporated an internalist element. On the hybrid account defended here, in order to apprehend not only must the agent stand in an appropriate causal relation to the object apprehended but the agent’s appearance of the object must also be clear (a feature which is accessible to the epistemic agent). The traditional scholarly view rejects internalist interpretations because it is thought that such interpretations cannot make sense of the Stoics’ discussion of the ‘automatic assent’ produced by kataleptic appearances and a purely externalist view is taken to be charitable insofar as it saves the Stoics from a vicious regress which they would otherwise face (were they internalists). I spell out how the regress might be taken to function and defend an internalist interpretation against both these charges. The internalist element embraced by the Stoics does not lead to the problems it is often thought to and the account defended here not only does justice to the textual evidence but also sheds light on the Stoic debates with their sceptical opponents and grants the Stoics an epistemic account fit for purpose. (shrink)

Augustine famously claims every word is a name. Some readers take Augustine to thereby maintain a purely referentialist semantic account according to which every word is a referential expression whose meaning is its extension. Other readers think that Augustine is no referentialist and is merely claiming that every word has some meaning. In this paper, I clarify Augustine’s arguments to the effect that every word is a name and argue that ‘every word is a name’ amounts to the claim that (...) for any word, there exist tokens of that word which are autonymous nouns. Augustine takes this to be the result of universal lexical ambiguity or equivocity and I clarify how Augustine’s account of metalinguistic discourse, which is one of the most detailed to have survived from antiquity, differs from some ancient and modern theories. (shrink)

The ever increasing use of generative artificial intelligence raises significant questions about authorship and related issues such as credit and accountability. In this paper, I consider whether works produced by means of users inputting natural language prompts into Generative Adversarial Networks are works of authorship. I argue that they are not. This is not due to concerns about randomness or machine-assistance compromising human labor or intellectual vision, but instead due to the syntactical and compositional limitations of existing AI systems in (...) handling natural language prompts. This, I argue, gives rise to ‘authorship gaps’. (shrink)

In defending the view that justice is the advantage of the stronger, Thrasymachus puzzlingly claims that rulers never err and that any practitioner of a skill or expertise (τέχνη) is infallible. In what follows, Socrates offers a number of arguments directed against Thrasymachus’ views concerning the nature of skill, ruling, and justice. Commentators typically take a dim view of both Thrasymachus’ claims about skill (which are dismissed as an ungrounded and purely ad hoc response to Socrates’ initial criticisms) and Socrates’ (...) latter arguments (which are deemed extremely weak). In this paper, I clarify Thrasymachus’ views (and those of several other ancients) concerning qua locutions and the nature of skill and ability and I reconstruct Socrates’ arguments against Thrasymachus’ views concerning skill and justice. I argue that Thrasymachus’ views are not ungrounded or ad hoc and that Socrates’ arguments are rather different (and significantly stronger) than often supposed. (shrink)

This paper examines Augustine’s views on language, learning, and testimony in De Magistro. It is often held that, in De Magistro, Augustine is especially concerned with explanatory understanding (a complex cognitive state characterized by its synoptic nature and awareness of explanatory relations) and that he thinks testimony is deficient in imparting explanatory understanding. I argue against this view and give a clear analysis of the different kinds of cognitive state Augustine is concerned with and a careful examination of his arguments (...) concerning the deficiencies of testimony in producing these cognitive states. (shrink)

This paper examines a passage in the Theaetetus where Plato distinguishes knowledge from true belief by appealing to the example of a jury hearing a case. While the jurors may have true belief, Socrates puts forward two reasons why they cannot achieve knowledge. The reasons for this nescience have typically been taken to be in tension with each other . This paper proposes a solution to the putative difficulty by arguing that what links the two cases of nescience is that (...) in neither case do the jurors act from an epistemic virtue and that doing so is a necessary condition of knowledge. Appreciating that it is a necessary condition of knowledge that it be the result of an epistemic agent's agency in a distinctive way provides a satisfying solution to the difficulty Burnyeat detected and also does justice to an otherwise neglected aspect of Plato's epistemology: his talk of cognitive capacities and virtues and his focus on what it is that is active and passive in epistemic processes. (shrink)

In this paper, I clarify some central aspects of Stoic thought concerning identity, identification, and so-called peculiar qualities (qualities which were seemingly meant to ground an individual’s identity and enable identification). I offer a precise account of Stoic theses concerning the identity and discernibility of individuals and carefully examine the evidence concerning the function and nature of peculiar qualities. I argue that the leading proposal concerning the nature of peculiar qualities, put forward by Eric Lewis, faces a number of objections, (...) and offer two constructive suggestions which turn upon reconsidering the nature and function(s) of peculiar qualities. Finally, I examine a simple but potent Academic argument against the view that identification requires detecting some attribute(s) unique to the relevant individual. Such an argument is, I argue, largely successful and may have encouraged later Stoics not to think that peculiar qualities enable identification. (shrink)

It is widely known that Aristotle rules out the existence of actual infinities but allows for potential infinities. However, precisely why Aristotle should deny the existence of actual infinities remains somewhat obscure and has received relatively little attention in the secondary literature. In this paper I investigate the motivations of Aristotle’s finitism and offer a careful examination of some of the arguments considered by Aristotle both in favour of and against the existence of actual infinities. I argue that Aristotle has (...) good reason to resist the traditional arguments offered in favour of the existence of the infinite and that, while there is a lacuna in his own ‘logical’ arguments against actual infinities, his arguments against the existence of infinite magnitude and number are valid and more well grounded than commonly supposed. (shrink)

There is a long history of philosophers granting a privileged epistemic status to cognition of directly present objects. In this paper, I examine three important historic accounts which provide different models of this cognitive state and its connection with its objects: that of the Stoics, who are corporealists and think that ordinary perception may have an epistemically privileged status, but who seem to struggle to accommodate non-perceptual cognizance; that of Augustine, who thinks that incorporeal objects are directly present to us (...) in ‘intellectual perception’, and that, by way of contrast, ordinary sense-perception does not have a privileged epistemic status; and that of William of Ockham, who allows for unmediated action at a distance and is fairly generous about what counts as being directly present. (shrink)

In his Contra Academicos, Augustine offers one of the most detailed responses to scepticism to have come down to us from antiquity. In this paper, I examine Augustine’s defence of the existence of infallible knowledge in Contra Academicos 3. I challenge a number of established views (including those of Myles Burnyeat, Gareth Matthews, and Christopher Kirwan) concerning the nature and merit of Augustine’s defence of knowledge and propose a new understanding of Augustine’s response to scepticism (including his semantic response to (...) external world scepticism) and several important elements of Augustine’s thought concerning signification, cognition, and object-directed thought. I argue that once we properly understand Augustine’s views about these issues, his arguments in defence of knowledge are more interesting and more successful than usually thought. (shrink)

It is widely thought that Augustine thinks perception is, in some distinctive sense, an active process and that he takes conscious awareness to be constitutive of perception. I argue that conscious awareness is not straightforwardly constitutive of perception and that Augustine is best understood as an indirect realist. I then clarify Augustine’s views concerning the nature and role of diachronically unified conscious awareness and mental representation in perception, the nature of the soul’s intentio, and the precise sense(s) in which perception (...) is an active process. (shrink)

In Plato's Euthydemus, Socrates claims that the possession of epistēmē suffices for practical success. Several recent treatments suggest that we may make sense of this claim and render it plausible by drawing a distinction between so-called “outcome-success” and “internal-success” and supposing that epistēmē only guarantees internal-success. In this paper, I raise several objections to such treatments and suggest that the relevant cognitive state should be construed along less than purely intellectual lines: as a cognitive state constituted at least in part (...) by ability. I argue that we may better explain Socrates' claims that epistēmē suffices for successful action by attending to the nature of abilities, what it is that we attempt to do when acting, and what successful action amounts to in the relevant contexts. These considerations suggest that, contrary to several recent treatments, the success in question is not always internal-success. (shrink)

By means of the Ten Modes, Pyrrhonian skeptics appeal to conflicting appearances to bring about suspension of judgment. However, precisely how the skeptic might do so in a nondogmatic manner is not entirely clear. In this paper, I argue that existing accounts of the Modes face significant objections, and I defend an alternative account that better explains the logical structure, rational nature, and effectiveness of the Modes. In particular, I clarify how the Modes appeal to concerns about epistemic impartiality and (...) circularity, the nature of the skeptic's nondoxastic attitude(s), and how the skeptic can employ the Modes nondogmatically. (shrink)

The philosophers of antiquity had much to say about the place of friendship in the good life and its role in helping us live virtuously. Augustine is unusual in giving substantial attention to the dangers of friendship and its potential to serve as an obstacle (rather than an aid) to virtue. Despite the originality of Augustine’s thought on this topic, this area of his thinking has received little attention. This paper will show how Augustine, especially in the early books of (...) the Confessions, carefully examines the potential of friendship to lead us astray. In particular, friendships may prove an impediment to virtue by: derailing our practical reasoning (rather than aiding it); fostering vices (rather than virtues); and misdirecting our love. Augustine’s investigation of the murky depths of friendship shows an original philosopher and keen observer of the human condition at work. (shrink)

In his _Contra Academicos_, Augustine offers one of the most detailed responses to scepticism to have come down to us from antiquity. In this paper, I examine Augustine’s defence of the existence of infallible knowledge in _Contra Academicos_ 3, focusing on his semantic response to external world scepticism and his appeal to mathematical knowledge to argue against the sceptical thesis that nothing is known. I challenge a number of established views concerning the nature and merit of Augustine’s defence of knowledge (...) and propose a new understanding of several important elements of Augustine’s thought concerning signification, cognition, and object-directed thought. I argue that once we properly understand Augustine’s views on these matters his arguments in defence of knowledge are more interesting and more successful than usually thought. (shrink)

In De Trinitate 10, Augustine offers an argument that seemingly proceeds from certain premises about self-knowledge to the conclusion that the mind is incorporeal. Although the argument has sometimes been compared to later Cartesian arguments, it has received relatively little philosophical attention. In this paper, I offer a detailed analysis and original interpretation of Augustine's argument and argue that it is not vulnerable to some of the main objections which have been raised against it. I go on to argue that (...) while an important part of Augustine's argument does face several hitherto neglected objections, Augustine's ultimate case for the incorporeality of the mind is somewhat different and more successful than one might initially think. (shrink)

It has long been thought that Augustine holds that corporeal objects cannot act upon incorporeal souls. However, precisely how and why Augustine imposes limitations upon the causal powers of corporeal objects remains obscure. In this paper, the author clarifies Augustine’s views about the causal and dependence relations between body and soul. He argues that, contrary to what is often thought, Augustine allows that corporeal objects do act upon souls and merely rules out that corporeal objects exercise a particular kind of (...) causal power (that of efficient or sustaining causes). He clarifies how Augustine conceives of the kind of causal influence exercised by souls and bodies. (shrink)

Traditional debates between semantic temporalists and eternalists appeal to the efficacy of temporal operators and the intuitive (in)validity of instances of temporal reasoning. In this paper, I argue that such debates are inconclusive at best and that under-explored arguments concerning perceptual experience, memory, and knowledge offer more productive means of advancing debates between temporalists and eternalists and rendering salient several significant potential costs and benefits of these views.

In this paper, I examine how the Mode of Infinite Regress functions in Pyrrhonian scepticism. I argue that it is used both to generate an infinite regress of reasons and to show that such infinite regresses are epistemically defective. I clarify precisely how this occurs while examining the Mode’s efficaciousness and whether ancient philosophers might have accepted infinite regresses of reasons. I ultimately argue that they would not for reasons which have hitherto not been adequately appreciated and which shed further (...) light on how the Mode of Infinite Regress functions, its efficacy, and the relevant notions of justification at stake. (shrink)

This chapter examines Augustine’s views on language, learning, and testimony in _De Magistro_. It is often held that, in _De Magistro_, Augustine is especially concerned with explanatory understanding (a complex cognitive state characterized by its synoptic nature and awareness of explanatory relations) and that he thinks testimony is deficient in imparting explanatory understanding. The chapter argues against this view and gives a clear analysis of the different kinds of cognitive state Augustine is concerned with and a careful examination of his (...) arguments concerning the deficiencies of testimony in producing these cognitive states. (shrink)

The complex relationship between the current advancement of technology, including the wide scope of settings at which machinery plays substantial roles, and the cultural, historical, and political realities that have long existed across the history of mankind, is one that deserves absolute attention and exploration. This interconnection has been investigated in light of bread, and the meaning it signifies to people from all over the world. Drawing on the commonly unnoticed value of bread, and the everlasting impregnable imprint it has (...) always had on revolutions throughout history, “Collective Bread Diaries” came to being as an interactive art project, employing the artificial intelligence of the MTurk platform in its investigation of “bread” as one’s peculiar voice and political statement. The author amongst other participants was granted the opportunity to draw and share personal visual representations of bread, eventually forming an array of visual diaries, each peculiar to its creator and each reflecting the cultural significance of the place from which it originated. The results are exceptionally reproduced drawings by a machine, with no apparent threads to culture, tradition, or history, emphasizes the conscious perception of one’s distinct identity. A number of 100 distinct drawings were machine-generated featuring various bread types. The process eventually investigates one’s perception of cultural identity, by exploring the cultural, socio-political, and religious threads that have long been weaved into the definition of “bread” across history. (shrink)

In today’s world, there are more than 5000 languages and dialects in use, of which only 100 may be considered of major importance. As Dreyfuss (1972) states, inter-communication amongst them has proved not just difficult but impossible. Because a universal language would be the solution to this problem, over 800 attempts have in fact been made in the last 1000 years to develop an official second language that in time could be adopted by all major countries. Some of the most (...) recognized examples are Esperanto, Interlingua, Ido and Volapuk. However, all of them combine elements of existing languages and rely on the Roman alphabet, which reduces their applicability to certain regions of the world. The aim of this project is to explore the world of pictographic communication and develop an effective system for conveying information/knowledge on a universal scale. This would potentially bridge linguistic and cultural gaps, transcending boundaries, and thereby creating a broader vision of multiculturalism. In this sense, we find useful the notion of ‘semantography’, from the Greek word semanticos, significant meaning, and graphin, to write. The term was coined by Charles K. Bliss in 1947 to define his development of a non-alphabetical symbol writing system, based on the principles of ideographic writing and chemical symbolism. Semantography was the name of Charles K. Bliss’ proposed book for the Blissymbolic communication system. (shrink)

Can we find different means of communicative visual solutions to aid societies in the development of multicultural global communities? This means not revolving only around a particular language or even human language, but rather the concept and structure of communication. This transforms any kind of sign, body gesture or visual element into a method of communication, not simple phenomena. The aim of the research is to use media art and new technology to establish a better (wide) visual communicative language in (...) multicultural societies and provide a solid bridge between east and west, through in-depth visual/technological experimentation, seeking a transcultural visual solution to the problem of visual integration. Can any perceivable phenomenon become a conveyor of meaning? While language is based very much on common agreements, the way each of us responds to a message can be entirely different. Communication therefore creates diversity from uniformity: the idea of mixing setups of humans and machines (robots, computers, etc.) that are somehow able to communicate. The communication would give rise to some sort of choreography of movements that is synchronized because of the communication but diverse because of different responses to the communication. (shrink)

Nowshin Nawar Arony, Kezia Devathasan, Ze Shi Li, and Daniela Damian.

Kezia Devathasan, Nowshin Nawar Arony, Daniela Damian.

British Journal for the History of Philosophy, Volume 19, Issue 6, Page 1213-1216, December 2011.

As a generalization of Zhan’s method, the present paper aims to define the family of complementary fuzzy β -neighborhoods and thus three kinds of covering-based multigranulation -fuzzy rough sets models are established. Their axiomatic properties are investigated. Also, six kinds of covering-based variable precision multigranulation -fuzzy rough sets are defined and some of their properties are studied. Furthermore, the relationships among our given types are discussed. Finally, a decision-making algorithm is presented based on the proposed operations and illustrates with a (...) numerical example to describe its performance. (shrink)

У статті автор намагається проаналізувати репрезентацію релігійно-антропологічних ідей в творах представників релігійно-філософської думки в Україні кінця XVI – початку XVII століть. Їх погляди були зумовлені експансією католицизму та особливостями міжконфесійного протистояння. Відзначається, що з міркувань відстоювання православних візантійських та давньоруських традицій представники реформаційної ідеології у своїх творах презентували позиції щодо захисту віри предків від інокультурних впливів, збереження національних культурних цінностей шляхом звернення до основних положень Святого письма, першопочаткової структури християнського вчення, православних києворуських духовних традицій та цінностей. Особливо виразно вони виявились (...) у богословських вченнях релігійно-філософської школи «острозьких традиціоналістів» (Острозький та Дерманський культурно-релігійні осередки). Автор відзначає, що найвідомішими представниками цього напряму в Україні були Василь Суразький, Іван Вишенський, Йов Почаївський, Йов Княгиницький, Віталій із Дубно. Вони вважали, що досягнути божественну істину можливо тільки через вивчення й практичне застосування творів східної патристики, а також – за допомогою активних внутрішніх пошуків духовного розуму, який повинен керуватися біблійними знаннями. Прикметно, що полемісти, представники ранньомодерної української релігійно-філософської та політико-культурної еліти, акцентували на внутрішній філософії мудрого розуму, в якому поєднано божественне та людське. Вони прагнули бути прикладом праведного буття для сучасників, втілюючи його принципи у своє життя та пов’язуючи його з чернечим подвижництвом. Автор доходить висновку, що філософсько-антропологічні погляди представників традиціоналізму розвивались в контексті парадигми християнського неоплатонізму, яка виражалась у ідеях ісихазму. (shrink)

У статті простежується історичний шлях чудотворної ікони Божої Матері «Троєручиця» упродовж кінця ХІХ – початку ХХІ століть. Автор аналізує українські традиції пошановування чудотворних ікон. Особлива увага звертається на розвиток християнства і церковного мистецтва. Зокрема, дослідник визначає значення пам’яток Богородицького циклу. Зроблено опис останніх досліджень і публікацій із названої теми. Дається змістовна історична довідка про появу ікони Божої Матері «Троєручиці». Наголошується на виключній ролі в історії ікони пр. Іоана Дамаскіна. Дослідник розкриває обставини створення ікони Божої Матері «Троєручиця». На основі аналізу історичних (...) документів, автор простежує її переміщення починаючи з кінця ХІХ століття. У статті дається детальний опис прибуття пам’ятки до Полтави у 1894 році та урочистого встановлення її у Сампсонівському храмі. У контексті історії ікони у дослідженні розкриваються окремі аспекти розвитку православ’я на Полтавщині наприкінці ХІХ – початку ХХ століття. Науковець описує долю ікони за часів радянського періоду і дає характеристику радянського законодавств про релігійні культи у контексті збереження церковних цінностей. Автор вказує на особливості політики партійних і державних органів щодо громад РПЦ на місцевому рівні. У цьому форматі з’ясовуються і переміщення ікони Божої Матері «Троєручиця». Аналізуючи документи, дослідник зміг визначити складний механізм появи пам’ятки у Спаському храмі Полтави, де вона перебуває і до тепер. (shrink)

Монография «Фундаментальный материализм. Философия реального мира» оформлена в виде авторизованного сборника ранее уже опубликованных автором в печати (монография «Думать или верить? Ода человеческой ослиности», 2015 г.) и в электронных изданиях интернета научно-популярных статей, посвященных фундаментальным вопросам мировой философии, включая анализ философских основ науки (астрономия, биология, медицина, история), атеизма и религии, а также взаимоотношениям естествознания, атеизма и религии как мировоззренческих систем в индивидуальном и общественном сознании человечества на протяжении всей его истории. Представленные работы автора как профессионального ученого и самобытного философа обобщают (...) его личный (без соавторов, консультантов, руководителей, рецензентов и цензоров) 15-летний ежедневный исследовательский опыт по осмыслению эволюции природы, общества и человеческого мышления, начиная с его первых, древних, примитивных представлений о мире и завершая современным научным мышлением, поддержанным развитой системой естественнонаучных знаний. Именно научные данные позволяют человеческому обществу преобразовывать и дополнять реальный мир рукотворной, искусственной реальностью, способствуя тем самым выживанию и духовному развитию человеческого рода. Источником рассуждений и философских обобщений автора стали как проведенный им критический анализ трудов многих мыслителей и философов прошлого, так и личный исследовательский опыт, накопленный автором в процессе почти полувековой научно-технической, теоретической и практической деятельности. Настоящий труд существенно отличается от многих традиционных в прошлом работ по философии науки, атеизма и религии, которые чаще всего ориентировались на поддержку господствующей в обществе идеологии, будь то коммунистическая, социалистическая, капиталистическая, феодальная, имперская, теократическая или иная. Автор, преодолев стереотипы, страхи и идеологические пристрастия, стал независимым исследователем-аналитиком, объективным, свободным и ответственным в своих оценках и выводах сложнейших явлений материального мира и его отражения в сознании человека. В основу представленных работ легли научный метод познания и система современных научных знаний, которые, вопреки известному в прошлом одиозному «принципу партийности», должны находиться вне любых идеологий, партий и классов (настоящая наука едина: нет «буржуазной» или «социалистической» науки, ибо общественные формации и идеологии меняются, а истинная наука остается). Вместе с тем, плоды науки, как и любые другие материальные и духовные ресурсы или ценности, являются в человеческом обществе предметом ожесточенной борьбы за их присвоение, использование и толкование в сугубо частных, корыстных, властных интересах и целях. Автор не приемлет такой подход. При написании данных статей автор пытался сделать их, несмотря на исторические масштабы охватываемых событий, максимально компактными по объему, емкими и точными по содержанию, достоверными по фактам и цифрам, доходчивыми по понятиям и смыслу. Главные принципы, которые автор стремился реализовать в процессе своего исследования, – это системность, связность, логичность, непротиворечивость, историчность, многоплановость, иерархичность и максимально возможная объективность. Читателю судить о том, достигнуты ли эти цели. Книга предназначена для руководителей учреждений культуры, образования и науки различных уровней, профессиональных философов и богословов, студентов колледжей и вузов соответствующей направленности, а также для всех критически мыслящих людей, стремящихся самостоятельно разобраться в том сложном мире, который им удалось посетить в краткий миг своего личного бытия. (shrink)

Психологічний вплив - це вплив на стан, думки, почуття і дії іншої людини за допомогою виключно психологічних засобів. Вплив, коли адресату надається можливість й час зреагувати на дії ініціатора комунікації. У найзагальнішому вигляді, психологічний вплив на інших людей здійснюється для підтвердження факту особистісного існування і надання значимості цьому факту. Дійсно, здатність впливати на інших - безсумнівна ознака того, що особистість існує, і що це існування має сенс. У людському суспільстві визнання факту існування людина отримує тільки одночасно з оцінкою дій. В (...) сучасних умовах часто ступінь соціальної значущості визначається масштабами персонального впливу. На побутовому рівні, психологічний вплив здійснюється для задоволення власних потреб за допомогою інших людей. Однак, аналізуючи ситуацію, можна констатувати, що в багатьох випадках людина намагається переконати інших людей в будь-чому або схилити їх до певної лінії поведінки тому, що це відповідає власним інтересам. (shrink)

Численні українські та східноєвропейські дослідники, філософи, громадські активісти й культурні діячі критикують сучасну західну наукову спільноту за систематичне тлумлення українських голосів та підтримку проросійських наративів. У статті розглянуто феномен епістемічного пригнічення українських голосів у сучасному західному академічному просторі, а також оглянуто низку концептів соціальної епістемології, що покликані прояснити цю проблему, як-от вестсплейнінг, епістемічний імперіалізм, подвійна колоніальна оптика, міжнародна імперіалістична солідарність тощо. Авторка статті аргументує, що філософське осмислення проблеми епістемічного пригнічення українських дослідників у західних наукових колах потребує залучення доробку соціальних епістемологій (...) (зокрема анти-, пост- та деколоніальних і феміністських), академічних і позаакадемічних пізнавальних стратегій, напрацювань філософських і нефілософських дисциплін, а також минулих і сучасних українських теоретизувань. Залучаючи напрацювання сучасних епістемологів Хана Едґуза, Міранди Фрикер, Кристі Дотсон та інших, авторка пропонує використовувати поняття «епістемічний саботаж» для аналізу досвідів зумисного епістемічного пригнічення. Для подальшого розвитку раніше запропонованих підходів залучено інтелектуальний контекст, у якому розвивалася українська філософська думка у XX столітті. Авторка використовує свідчення Юрія Шевельова про становлення славістики в США періоду 1950–1960-х рр. як парадигмальний приклад епістемічного саботажу. Підхід, запропонований у цій статті, має на меті засвідчити як системний, так і індивідуальний виміри епістемічного пригнічення. (shrink)

Философский анализ сущности информации и ее отношения к материи. Материалистическая концепция информационного познания мира .

У монографії поглиблено науково-методологічні підходи та запропоновано практичні рекомендації щодо побудови ефективної системи взаємопов’язаних і цілеспрямованих інноваційних змін в управлінні бізнесом з метою забезпечення його досконалості в умовах інформаційно-комунікаційної технологізації. Розкрито теоретичні засади управлінської інноватики в бізнесі, поглиблено вивчення інформаційно-комунікаційного контексту забезпечення досконалості бізнесу, удосконалено методологію дослідження проблем бізнесу та оцінки рівня його досконалості в умовах інформаційно-комунікаційної технологізації. Досліджено проблеми бізнесу промислових підприємств України та здійснено оцінку рівня досконалості його ведення в умовах інформаційно-комунікаційної технологізації. Запропоновано комплекс управлінських інновацій із забезпечення (...) досконалості бізнесу промислових підприємств України. Видання розраховане на наукових працівників, викладачів ЗВО і коледжів, керівників бізнес-структур, а також усіх, хто має намір поглибити знання з управління бізнесом. (shrink)

У статті на основі аналізу широкого кола джерел та літератури, досліджено процес становлення та розвитку як дослідника античної філософської думки мовознавця та педагога з Полтавщини І. Я. Чаленка, талановитого вченого, непересічної особистості, що потрапила в жорна історичних подій першої половини ХХ століття. Його життя, праця та наукова спадщина надають можливість наочно побачити, що становило підґрунтя для розвитку тогочасної філософської думки в Україні, як формувалися та на що спрямовувалися філософські погляди в умовах безперервних ідеологічних змін та що в такій ситуації визначало (...) збереження базових основ української філософії. Наукові праці І. Я. Чаленка, які за радянських часів з ідеологічних міркувань вилучалися з книгосховищ і знищувалися, містять багато шарів інформації та оригінальних наукових висновків, що надає можливість не лише зарахувати І. Я. Чаленка до кола відомих свого часу на Полтавщині та за її межами фахівців у галузі філософії та її історії, але й наголосити на необхідності приділення більш пильної уваги до наукового доробку діячів освіти (філософів, істориків, філологів та ін.), які мешкали та працювали не у великих університетських центрах, таких, як Харків, Київ, Одеса, а в невеликих містах, де тоді також розвивалися освіта і наука. Звернено увагу на те, що в 1918 р. І. Я. Чаленко, який тоді обіймав посаду директора учительської семінарії, водночас брав активну участь у створенні Українського університету в Полтаві, читав лекції з філософії студентам його історико-філологічного факультету. До 1927 р. він викладав курси філософії, новітньої філософії, філософії історії, загальнонаукової методології, логіки, історії педагогіки в різних навчальних закладах міста. У 1921 р. його було обрано секретарем новоутвореного Полтавського інституту народної освіти. З 1920 р. він – голова педради Полтавської педагогічної школи імені М. Драгоманова. У 1925 р., коли, внаслідок тогочасних освітніх реформ педагогічну школу було реорганізовано й перетворено на Полтавський педтехнікум, І. Я. Чаленко став його директором. За різноманітні «компрометуючі», з точки зору радянського режиму, зв’язки та проукраїнські настрої з початком процесів переслідування української інтелігенції в 1927 р. І. Я. Чаленка було в адміністративному порядку вислано з Полтавщини, а в 1937 р. – фізично знищено. Наголошено, що доля вченого склалася так само, як і доля багатьох представників національної інтелігенції, які в умовах ідеологічного тиску з боку тоталітарної держави зберігали та примножували загальнолюдські та національні культурні надбання. (shrink)

Упродовж багатьох років автор цієї статті викладає для студентів бакалаврату Національного університету «Києво-Могилянська академія» вибіркову навчальну дисципліну «Аналітика міфу». Вона передбачає вивчення філософії міфології (тобто концептуального осмислення специфіки міфічного мислення) на різних етапах її розвитку. Нині серед доступних джерел загалом бракує матеріалів про розвиток відповідних рефлексій за часів Середньовіччя, а в тій обмеженій інформації, що залишилася від радянських і перших пострадянських років, є неточності. Це стосується, зокрема, специфічного ставлення до міфу, яке можна знайти у «Бібліотеці» відомого візантійського вченого, філософа, богослова, (...) державного і церковного діяча ІХ століття Фотія І Великого. Не претендуючи на відтворення поглядів цього мислителя в усій повноті та з максимальною історико-філологічною автентичністю, цей нарис покликаний лише заповнити прогалини і виправити помилки щодо нього та його епохи саме у контексті філософії міфології. Зокрема у минулому була поширеною думка, що середньовічні автори якщо й зверталися до античної міфології, то суто з метою її дискредитації. У цьому нарисі доведено і проілюстровано на різноманітних прикладах, що Фотію було властиве ширше прочитання античної міфології. Воно передбачало не тільки жорстку критику, а й певну рецепцію відповідної літератури шляхом знаходження в ній художньо-естетичних, мовно-стилістичних, історико-культурних, навчально-освітніх або морально-повчальних достоїнств. Попри те, що Фотієве ставлення до античної міфології формувалося в рамках релігійно-християнської традиції, воно водночас має глибокі конотації як із дохристиянською культурою, так і з поступальним розвитком науки. З одного боку, наявну в «Бібліотеці» рецепцію давньої міфології можна трактувати як прояв ренесансу античної культури, що був характерний для Візантії часів Фотія і одним із провідних представників якого можна вважати його самого. З іншого боку, Фотієву критику давніх міфів можна розглядати не тільки як боротьбу християнства з язичницькою міфологією, а і як продовження особливої інтелектуальної тенденції, що бере початок ще в античності і яку можна унаочнити за допомогою формули «від міфу до логосу». (shrink)

В статті розглядаються особливості формування освітніх концепцій в умовах світових глобалізаційних викликів. Проаналізовано проблеми використання освітніх інновацій як визначального фактора модернізації та підвищення якості вищої освіти у контексті самого поняття «інформація» Розкрито роль інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні «суспільства знань» в Україні. Метою статті є дослідження формування концепцій ефективної освіти у вимірі сучасних глобалізаційних викликів та впровадження комп’ютерних інформаційно-комунікаційних технологій в систему освіти. Розкрито місце, роль та значення інформації в сучасному суспільстві та її основні смислові характеристики; виявлено проблеми науки і освіти, (...) яка потребує змін на засадах інформаційно-комунікаційних технологій та техномеритократичної культури. Методи – системного, структурного, структурно-функціонального аналізу, що дозволили проаналізувати проблеми сучасної освіти, виявити умови її розвитку на шляху формування «суспільства знань» і перетворення знань на інтелектуальну власність. Наукова новизна дослідження в тому, що виявлено умови формування «економіки знань» та можливості зайняти гідне місце в глобальній економічній системі завдяки формуванню «креативної» компоненти в інформаційній економіці. Розкрито сучасні уявлення про інженерно-технічну освіту та її роль у сучасному суспільстві. Результа т – розробка напрямів реформування системи освіти в Україні та викорстання для цих цілей концепцій впровадження комп’ютерних інформаційно-комунікаційних технологій. Висновок – розробка концепцій ефективного використання інформаційних технологій в умовах інтеграції України в європейський освітній простір,що розглядається як один із напрямів модернізації освіти. Освіта сприяє появі нових освітніх можливостей, перспективних форм, методів і засобів навчання, їх впровадження у процес підготовки фахівців високої кваліфікації. (shrink)

В статті досліджуються особливості продуктивного мислення як найважливішої характеристики людини. Мислення не тільки осягає оточуючу реальність, але й творить новий світ і нове соціокультурне середовище. _Головна мета статті_ полягає у аналізі основних параметрів формування мислення. Дослідженні мислення як способу творчого освоєння природної і соціальної реальності у навчально-освітньому процесі із врахуванням сучасних філософських методик і педагогічних практик. _Методологічну основу_ філософсько-освітнього дослідження складають загальнонаукові принципи пізнання соціокультурних явищ, які підпорядковані історико-філософському, системно-структурному, конститутивному і контамінаційному методам пізнання. _В основі дослідження представлено такі завдання_: (...) проаналізувати основні параметри формування мислення в навчальному процесі, виявити значення творчої складової в процесі освоєння природної і соціальної реальності. Результати дослідження. На основі запропонованих методів визначено, що шлях до розкриття сутності світу здійснюється через спосіб мислення. Показано, що процес формування мислення найбільш продуктивно здійснюється засобами освіти і педагогічних практик. Роль освіти в соціальному і культурному житті полягає у передачі знання, на основі якого формується мислення як енергія впливу на зміну середовища і людини. Мислення – це навичка, яка надає можливість одержувати знання. Важливою функцією творчого мислення є здатність розв’язувати проблеми, в результаті чого з’являються можливості до цілеспрямованої діяльності. _Висновок._ Сучасний світ ставить перед особистістю неординарні завдання, які не мають аналогів вирішення. Тому, в процесі навчання, необхідно показувати як думати, а не вчити алгоритмам діяльності. Ефективність навчально-освітнього процесу залежить від рівня творчого мислення педагога. Він повинен перетворювати кожне заняття в творче відкриття. Такий підхід в навчанні формує творчу, креативну особистість, здатну долати труднощі сучасного нестабільного світу. Мислити – означає створювати проблеми і ефективно їх вирішувати. (shrink)

В статті проаналізовано сутність культури та кризові духовні явища, що проявляються в культурі в умовах глобалізації, зокрема, що духовна криза - це криза суспільних ідеалів і цінностей, які складають духовне ядро культури. Визначено, що культура як вираження антропологічних, онтологічних і аксіологічних засад є системою форм, які забезпечують становлення людського в людині, що забезпечуються антропологічними, онтологічними, аксіологічними чинниками. Предмет дослідження - культура як головний чинник удосконалення особистості. Методи – соціаксіологічний, антропологічний, системний, що дозволили розкрити культуру як зріз соціального простору удосконалення особистості. (...) З’ясовано сутність культури як умови реалізації багатовимірності людини в умовах поглиблення глобальних викликів сучасності, що представляють собою основу для виявлення міжцивілізаційного спілкування і діалогу. Результат дослідження - розкрито умови переосмислення культурно-історичних, філософських і морально-аксіологічних принципів облаштування та представлено аналіз антропологічних засад культури як основи багатовимірності людини в умовах культурної глобалізації. Зроблено висновок, що антропологічні засади культури як основи зрізу соціального простору в умовах глобального соціального простору забезпечують становлення умов самореалізації людини в умовах культурної глобалізації. Антропологічні засади культури як основи соціального зрізу самореалізації особистсоті в умовах глобального соціального простору є найбільш фундаментальним способом людського буття, базисом реальності для людини. Онтологічні та аксіологічні засади є природно-історичним процесом, направленим на відображення родової сутності людини, вибору її можливостей, так як людина представляє сукупність загальнолюдських цінностей, які відмінити будь-яким законом неможливо. (shrink)

Вимоги до сучасної освіти щодня зростають, тому навчання дітей, які мають порушення мови потребує модернізації свого змісту, в застосуванні сучасних логопедичних і педагогічних технологій. Залучення комп'ютерних технологій до процесу логопедичного і педагогічного навчання дітей з різними нозологіями будується на результатах досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених. Однак всі дослідження, які пов'язані з використанням комп'ютерних технологій з метою корекції мовленнєвої діяльності дітей, вивчені не повному обсязі. У своїй роботі, поряд з традиційними методами корекції загального недорозвинення мови у дітей старшого дошкільного віку, ми (...) використовували комп'ютерну програму «Ігри для Тигри». Ця комп'ютерна логопедична програма складається більш ніж з 50 вправ з різними рівнями складності і забезпечує системний підхід до корекції мовленнєвих порушень. Вправи цієї програми надаються в ігровій форми. Для вирішення завдання надаються проблемні ситуації які дитина повинна вирішити доступними для неї засобами та можливостями програми. В експериментальній групі дітей, в якій поряд з традиційними методами застосовувалися комп'ютерні технології, показники розвитку мови значно були вище, ніж в контрольній групі, де застосовувалися тільки традиційна корекція загального недорозвинення мови. Запропонована методика використання комп'ютерних технологій значно підвищили рівні комунікації дитини, розвиток словника, зв'язне мовлення та рівень граматичної і звукової сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення. Застосування комп'ютерних технологій в комплексній корекції загального недорозвинення мови мотивує дітей до логопедичних занять, підвищує розвиток вищих психічних функцій. Це обумовлено тим, що дитина об'єктивно оцінює результати своєї діяльності, сама моделює ситуації в грі. (shrink)